Макс Дрозд: Абсолютно не в силах. Й теперішнє - теж не в силах. А от з майбутнім - загадка. Коритися долі, чи будувати її самому? Цікаві роздуми. Дякую)
Макс Дрозд: Останній катрен - правда життя. Усьому свій строк. Я також свого часу важко переживав розлучення - 11 років виробляють добрячу звичку. Але слід крокувати вперед, вперед, вперед - в життя.
Дякую)
Бо світ без тебе – ворожий натовп,
бо я з тобою щаслива надто…
Настане час мій –
не плач, не треба! –
і я прокинусь –
під іншим небом.
Чудовий день я обрав для повернення на сайт. Зустрівся з цією - не побоюсь слова - однією з найкращих поем, й знову відчув те все, що відчував раніше від Ваших віршів.
Кохання, біль, відданість і невіданість майбутнього.
Як я Вас люблю.
Дякую.
Макс Дрозд: Браво, Наталю... А Ваша повторювана \"Мадмуазель\" перенесла мене до Одеси - згадав такого вірша:
Мадмуазель,
я Вас прошу,
не будьте строги.
Вы мне поверьте
и простите эту блажь.
Неплохо было бы
помыться мне с дороги.
Так я хочу в трамвай,
в Аркадию, на пляж.
Мадмуазель,
есть недовольство в Вашем взоре.
Не сомневайтесь,
я душою к Вам прирос.
Но где мне мыться,
если вырвался на море,
Об этом даже
и не ставится вопрос.
Мадмуазель,
я даже шорт не надевая.
В чем ехал в поезде,
И паспорт Вам отдам.
Без Вас скучал я,
И без пятого трамвая.
Так я на нём туда-сюда
и снова к Вам.
Мелодика неймовірна. Вам би композитора у друзі
24.10.2022 - 09:35
Дякую, Максе!
Цікаво виходить, коли вірш приходить сам і ти за 2 хвилини йошо просто записуєш, то він якось до душі читачам.
Все, шукаю композитора ))))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
