Олександр Холденко: Дякую, пригадалося дитинство , як ми з нашим класним керівником Надією Володимирівною , весною неодноразово ходили в ліс який простягається проліски, ряст , жовтенькі зірочки як едельвйси, звичайно ж фіалки
Олександр Холденко: Чудово
Мій отчий дім на жаль уже пустий,
сад ще в двобої з часом, бузиною.
Моя душа в той сад іще летить,
що простяга до вікон руки віть...
ТІЮ,домівка манить висотою.
Олександр Холденко: Чудово, дякую.
Зима брикається, не хоче йти в загін.
Скоріш веснусю набирай розгін.
Зима була не всім і до вподоби:
Не сніжна , не морозна - казна що.
На кшталт скажім , якби верблюд двогорбий,
раптово вийшов із лісних чащоб.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую за відгук! Це дуже старий твір - написаний 33 роки тому. :0 Цікаво, що Ви звернули увагу саме на цей твір....