Родвін: Знову читаю Ваш вірш по тривозі, під обстрілом, мабуть через це і сприйняття емоційнога рівня твору загострилось.
Дуже сильно.На грані нервного зриву, але така наша реальність. Знову проноситься ракета, десь поряд. Десь гупає...Слова зливаються в рядочки, вірш кричить, голосніше чим розриви...
Родвін: Кожне слово старанно обдумане і проведене через душу автора. Чудові рядочки віша доходять до серця читача, хвилюють і тривожать.
РЕСПЕКТ автору !