Дружня рука: лише чому ж цей світ такий примітивний у такому великому відсотку? дуже часто бачив: хороші люди - самотні ... а тут мільйони отримують задоволення від нанесення шкоди ... ми ж наче еволюціонували? чи ні?
Дружня рука: мені видається, це коли нема до чого прагнути, нема мрій та бажань, а лише рутина ... тоді навіщо це все ... насправді дуже сумний вірш ... але стеля, чи під ногами чи над головою - це лише стеля)
Дружня рука:
О ... так ... дивись, цвіте твоя веселка,
Букетом мрій закуталась земля,
Живуть у мирі Іваненки і Петренки,
І Україна мов народжене маля ...
Впиралась темрява з останніх сил учора,
Ламались зуби об народну міць,
У бій вступило ураганом море,
Яснішав день і поступилась ніч ...
Вже вересень настав, пора до школи,
Вже виграна із ворогом війна,
Вже кличе прогулятись в тишу море,
Тихенько грає музику струна ....