Шевчук Ігор Степанович: Передусім треба нарешті навчитися зі своєї історії. Господь ставить перед нами щоразу той самий урок, який ми ніяк не можемо засвоїти. Тобто маємо навчитися розрізняти поняття «опонент» і «ворог».
Ми починаємо суперечку як опоненти, а закінчуємо її як вороги,
до яких ставимося затятіше, ніж навіть до справжнього ворога.
Точніше, суперечку-то ми закінчуємо, але переходимо до натхненної та вічної ворожнечі. Митрополит Шептицький назвав цю хворобу дуже точно: «моральна гемофілія».
І що цікаво: ми знаємо про цей фатум нашої історії, постійно з болем про нього згадуємо, але при цьому звинувачуємо отого іншого, який із нами не погоджується, що він про цей фатум забуває і шкодить народові. Ну, а я чого собі буду дорікати? Я ж то правий! Гадаю, доки за цю хворобу не візьмуться, зокрема, дві важливі інституції (Церква і школа) то віз не зрушиться з місця.
Шевчук Ігор Степанович: Совок - дійсно супертоксична і суперстійка штука.
Її не витруюють гроші в будь-яких кількостях, як бачимо.(по НДР !)
Її не витруює просвіта і новий спосіб життя.
Її не витруюють нові можливості.
Її не витруює навіть війна і смерті,
як бачимо з настроїв помітної частки населення наших
прифронтових теренів і тих, хто вирішив лишитись в окупації...
(G, Олексій Голобуцький: "Як позбутися совка в головах")
Викрешуються іскри, а від тих – запалюється дух.
І – горіть... Наймудріша справа це. Стало вам добре... «Поезія страх смерті убива». Дух прийшов.
Отже, й називається так: життя за перевагою, благодать Духа, любов Бога, духовні енергії, вишнє полум’я, якому нема назви, і закріпачити його, а чи визначити неможливо, натхненність, яка шлях кладе вільно і вперше, спасіння в любов Бога...
Як сказав режисер Кучинський: все, що ми творчо звершуєм, всі здобутки врешті перетворюються, підіймаючись, – в Любов... В Любов Бога.
Дивлячись з висот – Любов Бога і веде нас, й творить здобутки: найвнутрішніші енергії – трансцендентні, тому просвітлюють все, дають повноту.
І знаємо: любов і покора волі Божій – те, що в чуванні і уважності знаходили і оберігали великі мужі і співтворці Бога...
Шевчук Ігор Степанович: Це про мудрість сучасників:
особливо - щодо носіїв геніїв найвищого духовного взірця:
"Повертаючись до Емілі Дікінсон, зазначимо, що слава до неї прийшла тільки після її смерті. Розбираючи речі покійної, її родичі знайшли архів — багато зошитів і аркушів, де містилося близько 1800 віршів. Публікація всіх цих матеріалів, що почалася після її смерті, тривала близько ста років. За життя Емілі було опубліковано всього шість віршів (без авторства), які, втім, нікого не зацікавили.
Усі вони пройшли сувору редактуру, і від їхнього первісного вигляду мало що залишилося." (закінчення прямо Божественне)
Все поруч в Бога, це з нинішньої УЛГ...
("Тейлор Свіфт виявилася родичкою легендарної поетеси")Емілі Дікінсон
Шевчук Ігор Степанович: Численні тілесні необхідності чекають тебе,
і не там щастя. (!!!!!)
А для серця твого
єдине є на потребу,
і саме там Бог і щастя,
недалеко
воно. Близько є. У серці
і в душі твоїй.
Шевчук Ігор Степанович: істинні творителі чеснот не надимаються
жодним зі своїх добрих
вчинків,
але, упокорюючись, славлять Бога
– Джерело чеснот,
від Якого сповнюються благодійним сяйвом.
Тому що, як повітря наповнюється світлом від сонця,
показуючи
нам не свою, але сонця славу і сяйво,
так і ті, які приліплюються до Бога
шляхом виконання Божих заповідей,
є, за висловом апостола Павла, «пахощами Христовими»
і мають пахощі Христа
і сповіщають чесноти Того,
Хто покликав їх з пітьми в дивовижне
Своє світло.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
