це просто нестерпно. отак опівночі!
тобі так кортіло полаятися? справді? а я не хочу.
зроби мені ласку: йди, якщо тобі так буде легше,
лиш не грюкай дверима, як звикла,
бо ти вже їх зовсім розбила.
я сподівався змінити своє життя,
просто клацнувши пальцями.
дитинко, ти розумієш, що ти собі вигадуєш?
гаразд, поясню все, як є насправді,
якщо хочеш знати, і зовсім втомлено,
бо я вже втомився від твоїх педантичних
розкладань по поличках моєї свободи.
ти завдаєш мені болів: зубного та головного;
ти завдаєш мені мук сумнівів та розмірковувань,
ти завдаєш мені ще дуже багато чого.
– сам диявол це впевнено кваліфікує
як тяжкий емоційний злочин.
дивлюся, як ти скаженієш через дрібниці,
і сам божеволію. мої нерви вже не витримують.
здригаюся від несподіваних звуків,
особливо коли телефон
дзеленчить серед ночі, нібито від прокурора.
ти хочеш мене посадити на важкий емоційний ланцюг,
мене це ніяк не наснажує. – чи не досить того, що я
розриваюся між бажанням та кримінальним кодексом?
чи не досить твоєї ангельської усмішки перед сніданком?
знов ти дзвониш в мій дзвін. мій дзвін – моя голова;
моє резидентне пекло – моє життя до останку.
можливо, я просто вбиваю час, ходячи за тобою
в лісі твоїх страхів та инших страшних ілюзій?
достоту: ти вводиш мене в божевілля.
вже по опівночі! я такого собі не прощу;
а ти все кричиш, що в світі немає нічого певного
крім самоти. гаразд! тоді я бажаю бути
самотнім, щасливим, спокійним та завжди п'яним.
не марнуй свого часу, й мого. – не марнуй взагалі нічого!
– чи не досить тобі, що ти зламала мені хребет
і примусила плакати? тепер не кажи нікому,
що любиш мене як друга: з друзями так не чинять
emotional crime, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=ndQVET5GPUE
