А ви каталися у чо́вні
У літню ніч, що пахне сіном,
Дмухняним цвітом і поли́ном,
Під небом зоряним безмовним ...?
Тихенько ве́сельце плескоче,
Об борт незримі плещуть хвилі...
Як самоцвіти - зорі милі
Воліють у водицю вскочить.
Іскриться місячна доріжка,
Чарує вродою латаття,
Своїм розкішним бальним платтям -
У неї з місяцем інтрижка ...
А той, як пан розсівсь на хмарі
І пильно з неба спогляда́є
Бо квіти ті, він добре знає,
Ще зрадять в ша́лому угарі !
Спустились в воду з неба зорі
З лата́ттям кружаться у танці
А той, що греблі рве, русалці,
Нашіптує : - втечем за море !
Шепоче щось водя́ник мавці
Бо в неї закохавсь без тями
Намисто дарить з кораля́ми
Й персте́ні надіва на пальці
- Еге... подумав місяць ясний
Зівати, братці, тут не треба ...
Скоріш потрібно злазить з неба,
А то ще вкра́дуть дівку красну !
Спустився місяць аж на воду
Спокійно, важно, бо гордує,
По світ-доріженьці прямує
До квітки, чарівно́ї вроди ...
Та звідкісь вітер злий повіяв,
Здійнявши хвилі ой, не дрібні !
Прогнав із хвильок зорі срібні
Й доріжку місячну розвіяв...
Тож місяць трішки завагався ...
Вітрисько ж швидко все обшастав,
Неві́сту-квітоньку засватав
Й за море з нею геть подався !
А місяць знов посів на хмарі
Вниз ошелешено взирає
І як то сталося - не знає,
Що він залишився без пари ...
05-28.11.2022 р.
Наталочко, я надзвичайно радий, що цей віршик припав Вам до вподоби, поряд з такими яскравими, талановитими поетами як Ви і собі потрібно "тримати марку"
... Треба буде теж поплавати у човні, бачу що це дуже надихаюча справа 
