Що втратить світ, коли мене не стане? –
Так само сонце зійде на зорі.
Паде роса так само на світанні;
І дощ паде – все о своїй порі.
І що є я, щоб світу сумувати,
Для Вічності, для Світла – що роблю?
Не треба навіть сльози проливати.
***
Я просто, Отче Мій, Тебе люблю.
2022-09-23
Хах, певним чином із вами не можна не погодитися. Справді є такі, що "люблять" Бога, "люблять" людей -- але все це просто красиві слова. Той, хто справді любить Бога, не може не любити Його творіння. Або, принаймні, хоча би ставитися до них - творінь - із добром. Хоча їх дуже важко любити, коли вони усе навколо спаскуджують, коли "ближніх угризають і з"їдають"...
Дякую, пані Лано.
Коли почав читати, то подумав, що вірш про самогубство (Господи прости), але останній рядок показує, що я неправий. Вибачте за такі думки) дуже гарний вірш
Дякую, шановний пане! За увагу і за добрі слова.
Ні, самогубство -- то страшний гріх... це просто роздуми про те, що от усі ми пнемося, пнемося, думаємо, що ми велика цаца -- а насправді може виявитися і зовсім не так.
