|
(Жартівлива розповідь)
А я знала, що пройдисвіт та його кохала
Готувала йому їсти, завжди одяг прала
А він бачу, сяють очі, пішов до діброви
Там дівчатка молоденькі,мають чорні брови
За обрій сонце сіда, кольори веселкові
Яскраві лягли до землі, ну а я Миколі
Он півник наш, все з курьми, а ти, тікаєш з хати
А я? Як же я миленький, перестав кохати…
Немов хмари гострі брови - Діти є, що треба
І чого ти причіпилась, тож погода тепла
Тоді ж зимонька була, з тобою зігрівався
Забула, як у сараї в ніжностях кохався.
А у мого Миколоньки, чорнява чуприна
Мені казав на весіллі - що славна дівчина
Але чом, ото скурвився, їй Богу не знати
Вечорами кудись зника - попробуй вгадати
Ніч сиза… не сяють зорі, от задачку маю
Всі очі прогледіла - але ж його кохаю
Нині місяць уповні, ну, а думки, як оси
Ми зірниці зустрічали, розчісував коси
Все ж… в минулому спливло, повиростали дітки
Хоч.. і волосся сивеньке, біжить до сусідки
Що ж… Придумала, взяла зашила шіріньку
Тож.. хай бісова душа - мене має за жінку
Поки той патик на стрьомі, потрусяться руки
Чи й сусідка не почує матюкові звуки
Та на раз та мить гаряча,упаде гачечком
Ото й будуть удвох, тихо втіішатись гаєчком
Еге ж, якби ж ті думки почув хтось, серед ночі
Та я… напевно скупа, від сліз витерла очі
Ясний ранок, до віконця, лип, аж виджу Раю
Миколу свого, геть голий - вийшов із сараю.
В плечі слідом викидала, напевно труси й штани
-Слухай, ти не трави душу, порушив, всі плани!
Кричала на все подвір`я, аж заспівав кугут
Навіщо звав,щоб дізналась, що ти давно( банкрут)!
Бач, а ходив немов півень, хотів покохати
От, халера, вихвалявсь, ото навчивсь брехати
Гнівом горю і бажанням, піду до ставочку
Німфою - прикинусь,когось стріну на горбочку
Ну, як ні ,то так і буде,не повезло з сусідом
І навіщо я зв’язалась,ти ж давно став дідом
Як не маєш пороху, в своїй порохівниці
Тоді йди під три чорти, не приваблюй дівиці.
А у мого Миколая вуса,чорні брови
Та вже вийшов їз сараю, ходив до корови
ШкодА, хоч й бісова душа, минуло скільки літ
Простила, кохання тліло… лиш подивилась вслід.
23.02.2021р.
Дякую Валентині Ярошенко –
Надихнуло написати, після прочитаного вірша
«Такий у мене він один».
.
ID:
905816
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.02.2021 11:25:34
© дата внесення змiн: 08.12.2022 12:21:51
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
