Блакитних хвиль стрімкий невгавний біг
На береги в смарагдовій оправі...
О Нароч! Серце я приніс тобі,
Ним володіть – твоє сьогодні право!
Там над обривом схиленій вербі
Щось шепчуть засоромлені купави,
Весляр веслом рве хмари, далебі,
Поглянь: і сонце так торкне небавом!
Приніс тобі привіт уперше мій,
Я перший раз красу твою пригубив,
Спинивши серця звучний перебій!
І я дивлюся, як у вічнім шлюбі
Піщаних берегів жагучі губи
Цілує хвиль уранішній прибій...
Алесь Звонак
Хараство
Блакітнай хвалі несціханы бег
На берагі ў смарагдавай аправе...
О Нарач! Сэрца я прынёс табе,
Валодаць ім – тваё сягоння права!
Па-над абрывам схіленай вярбе
Штось шэпчуць сарамлівыя купавы,
Вяслом кранае воблака грабец.
Глядзі: кране і сонца неўзабаве!
Я ўпершыню вітаюся з табой,
Я першы раз красы твае прыгубіў,
Суняўшы сэрца гулкі перабой!
И я дзіўлюся, як у вечным шлюбе
Пясчаных берагоў сухія губы
Цалуе хваляў ранішні прыбой...
