Добрий вечір мої рідні і дуже дорогі. Так, це я звертаюся до Вас. Я ж так Вас люблю! Та Ви й самі знаєте! Вчимося порушувати традиції.
Швиденько біжимо мити личко, ручки,ніжки і підвіконня.Ставимо чобіток. Закриває оченятонька і чекаємо подаруночка від святого Миколая.
Якби Ви знали, скільки див є на світі! Якби Ви тільки знали!
Снігу немає. Ну і що? Тільки я забула Вам сказати, що чобіток ставимо не пустий. Зрозуміли?
Швиденько наповнюємо його поцілуночками, побажання, обіймами, казкою. І ставимо записочку Миколаю, щоб він відніс найріднішим людям. Вони ж нас так люблять. Так чекають! А які вони будуть щасливі! Ви уявляєте?
Це щастя подвоїться. А потім будуть насінинки. І щастя породить щастя. І вашу посмішку.
Ой, я теж повинна встигнути!Моїх обіймів чекають. І вони... Це обов'язково прочитать! Люблю Вас!
Це ж треба!!!!!!!!!!!
Люблю моє Соненько...........
Прошу Святого Миколая - нехай засипає Відоньку Щастям!!!!!!!!!!!!
Кожного дня, кожної хвилини.........
Цілую ніжно...........
Дякую, Відочко. Є подаруночки. Але немає того найбільш очікуваного, хоча би одного слова від того, від кого так хочеться. Але ж ми самі не знаємо, що для нас краще. Може, так має бути і так, як є, краще для мене. Зі святом Вас. Добра Вам і любові!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я чарівниця...Я обіцяю... Все станеться тоді, коли Ви навіть забудете про мою обіцянку...
