UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Касьян Благоєв: ЇЇ СПОВІДЬ… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, я не міг насмілитися так уособити цю сповідь, - таки сповідь, бо назва - від мене, от і "Її", а далі слова лише від неї, тому і перша особа, тому і в лапках.і вона сталася не сама по собі десь, - вона була до мене, до мене... оцей кожен подих тут, все зізнання, яке я лише впорядкував у розмір, підібрав рими. а вибір - ... вибір був зроблений ще задовго до зустрічі, до тої зустрічі першої, яка і вказала обом: ось тобі доля! і для тебе теж!.. так буває, так часто буває... дякую, щобули уважні і розсудливі. і що читали так Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вивводите мене в печаль сердечну... мені все здавалося - літаю, літаю, ще стільки сил і крила міцні, і все ще можливе, а ви кажете, що все прожите, відбуло, відцвіло, віддзвеніло...а на серці - чуттів і слів, а душі стільки ще не відспівалося! дайте шанс, і я ще заспіваю, дайте час! але за читання, за таку оцінку - мої найкращі побажання і подяка Vitafaith, 05.05.2015 - 19:18
то і є вірна поезія і чудова.коли про своє пишеться...пережите,відчуте,і Ви про це чудоооовооо написали: "І знов молю:прости меніЗа втрачені надії снів, За щастя – та не наших доньок, Тепло омріяних долоньок, За ненароджених синів!"...я вже вкотре перечитую...дуже гарно) Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так народилося, але і як все гарне на цій планеті - народилося від ЖІНКИ
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а мені тепер - як у фільмі тому про Москву і сльози: "вы меня в краску ввели!"просто про своє писалося: про те, що люди називають забороненим коханням, про долю, яка мала статися... тож - .... хай буде по-ващому Анно Доміні, 03.05.2015 - 12:08
"тримаємо в руках те, що взяли. от і доля так. хочемо одного, живемо другим, мріємо про третє, чекаємо зовсім іншого, що самі собі і назвати ще не спромоглися." - тому часто і не відчуваємо себе щасливими, бо або дивимися в минуле, або зазираємо в майбутнє, і тому не цінуємо того, що маємо, а життя - воно ж тут і зараз... (Хоча, насправді, не все в житті залежить від нас - та це вже тема для дискусії в іншому місці, певне.)Не всі слова можна знайти у словниках. Жива народна мова завжди багатша за будь-який словник. Твір, надто "причесаний" літературно, може стати нудним. Якщо автор вжив якесь слово не через недосконале знання мови, а тому, що хотів саме тут саме це слово - і може обгрунтувати свою позицію - то, напевне, варто його й залишити. Така моя скромна думка... 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як для мови взагалі, як для поетичної мови - саме вона є єдино вірною, ваша думка. хоч і задуже скромною. бо я, як правило, б/юся за право жити слову всякому, будь-якому, в будь-якій формі - коли говоримо про мову поетичну. тут вирішують думки автора (а не експерта чи критика), доречність і красивість, точність для передачі картинки чи образу, вмілість автора вживати саме таким чином, саме тут, саме так.ми з вами по один бік місяця. і він нам світить, Анно Доміні Леся Утриско, 02.05.2015 - 21:44
Ось чомусь ми і не вміємо бути щасливими,або просто не хочемо,а проходить час і картаємо себе за це.Вибачаюся ,що втручаюсь. 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
саме це і малося на увазі, смае це
Леся Утриско, 02.05.2015 - 21:35
Вражаюче,ніби розповідь цілого життя.Прочитала зі сльозами.Боляче і відверто.  
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, то була розповідь, то було із життя... її, мого, - але нарізно...так ми вміємо бути щасливими... РОЯ, 01.05.2015 - 12:26
Зачарована Вашою майстерністю!!!  Заблукати можна у океані Ваших почуттів, образів, емоцій - і виринути десь у гірському струмочку чуттєвості!.. Хай у Вас усе буде добре!!! 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
можливо, і зиіг під впливом почуттів зібрати разом десять-двадцять слів, зв/язати мереживом відтінків їх, але щоб майстерність - ви жартуєте! адже нічого нового не кажу, просто передаю почуте, хіба що додаючи від глибин серця оте, що ми звемо почуття звкоханості в жінку, захопленістю нею...
Мар’я Гафінець, 30.04.2015 - 23:13
зворушливо і дуже красиво, хоч і сумно.... Видно що справжнє, не нафантазоване, а живе й пульсуюче почуття...хоч і запізніле... Але, може, варто врахувати всі промахи і спізнення та спробувати ще! Як би мені хотілось, щоб у вас все склалось!!! Просто перевернули душу своїм твором   Майстерно і щиро написано  
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я мав таке ж бажання. я мав одне бажання: жити поряд, бути часткою її життя, ввести її в дім свій як долю свою.але страхи наші, "правильність-неправильність", дивне розуміння моралі, чи то "обов/язку" привели до того, що тепер вже нікому щастя тут нема. вона вибрала інше життя серед інших людей під іншим небом. така правда... Лавинюкова Тетяна, 30.04.2015 - 19:53
Бачу, що вірш уже перероблявся з врахуванням порад "пані Зануди", Світлани Моренець! Тільки не ображайтеся на мене за Світланочку, я її дуже люблю, і перше моє речення - це жарт, який вона зрозуміє.Поради, очевидно, були слушними і пішли на користь твору.  Сповідь втраченої коханої, переспівана поетом, залишає все ж оптимістичне враження, що Ліричні Герої (тим більше, реальні?) все ж не зникнуть з життя один одного назавжди  Все можна виправити, поки ми кохаємо! 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не знався і ніколи не прагнув знати марсіян - мені земляки, земляни були вельми до душі. тому коли щось шкрябаю - то завжди від життя реального, і почуттів таких же, і думок, що були... і надалі, тішу себе надією, будуть, і людей у моєму житті, котрому краю серце бачити так не хоче!..подякую вам за оптимізм, від дає надії, та не дарує щастя зупинити час, змінити події, відвернути фатальне... ми або мріємо та тішимося завтрашнім, або живемо тим, що творимо для щастя сьогоднішнього - і його маємо Касьян Благоєв, 30.04.2015 - 13:45
пані Світлано,все ж закінчу думку, хоч і втомив вас своїм пустослів/ям: вон повторила, вона цю тему повторила у розмові. і я так зробив. хоча... тоді поміркую над словами вашими Світлана Моренець, 30.04.2015 - 12:50
Сповідь Дами через призму Вашого сприйняття вийшла зворушливою, душевною, емоційною. Гарно написано, читається легко, на одному диханні.  Коли людина розкриває душу, не повертається язик робити якісь зауваження. Але ж, коли твір гарний, то хочеться ще й бездоганності, тому скажу, хоч Ви і не приймете це: – в другій строфі "Дитини не нашої почутий сміх" і в третій "За сміх не наших в хаті доньок"... звучить трішечки, як тавтологія; – ріже слух "нечекана...", не знайшла такого слова в жодному зі словників, навіть у Грінченка. Може "несподівана" чи "неждана"? Пробачте моє занудство. 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ходячи-бродячи по поетичних сайтах уже десяток років, певно, дивувався тому, що саме такі речі майже відсутні на їх сторінках. приходять люди зі своїм, і, прошу вибачення, як то буває з одежею: спереду все Чудово, а зі спини і не бачу, що там може не все гаразд. та байдуже, не мійте зауваження робити! - ні, я точно не з тих. не з таких, тож мушу лише вам кланятися та дякувати - бо сам вів такі розмови. я лише читав чуже, і хотілося, особливо те, що було до душі, бачити довершеним.на сьогодні ви другі, хто мене втішив цим - за стільки часу тут. бо точно бачу, що людина читала, що бачила текст і зрозуміла зміст, що побачила мої помилки, і що не лишилася байдужа. за таке - розціловують. ось віртуально цілую ваші руки, пані Світлана, і спробую вдовольнити ваші претензії. бо кожен, якщо бачить річ публічну, має повне право мати (ось тавтологія, але не обійтися без неї мені) ці претензії. я не є спецом, фахівцем, знавцем з української мови, я навіть не є українцем. тож мої помилки - реальність. про нечекана: я люблю розмовну, буденну мову, в народному їїї варіанті, прозаїзм і поетизм в ній простсого дяді Васі. і свої оці речі, що ви читаєте, не вважаю навіть наближеними до чогось літературного. тим більше з претензією на поетичність. це мої віршовані, римовані розмови зі світом, який, звісно, зволить їх читати. тож в підзаголовку можливо лишити моє дивне нечекана? за нього мене сварили вже тут, але... шануючи вас, таки зміню. я це слово часто мав на слуху, коли трохи жив в Карпатах ваших. і ще дуже багато інших слів у таких незвичних формах, наголосах, вимові. в цьому плані мені цікавою є творчість вашого поета Дмитра Кременя, чи інших, які часто вживають їх. а про повтор отої думки - ви теж маєте рацію, але повірте, що весь текст не є мій, то говорила жінка, дивна і дорога мені вельми Жінка, а мені від тих слів - співалося, а вони мені у ці рядки лягали! тож моя заслуга - я лише впорядкував її слова так, щоб у риму та в розмір. бо в її душі теж все життя жив поет, Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...в отих очах, що я бачив стільки разів, на вустах, котрі були так близько, відчував її, і не раз... а прозвучала напередодні прощання, її від/їзду дуже далеко...вона говорила, ледве-ледве дихаючи, ніби щось злякати боялася, а мені ось так складалося. вперше, відразу. і що було дивним - ніколи не можу запам/ятати, вловити думку минулої хвилини. а тут запам/яталося. повірте, це швидше не моє - а її, від неї, прощальне... дякую за епітет ваш щедрий Ілея, 29.04.2015 - 23:19
Надзвичайно трепетна і ніжна сповідь...щоб зрозуміти іншого до півтонів треба самому мати ніжну і тонку душу...  
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то так би було - світ був би щасливішим, ніж він є нині. але інколи і відлуннім у горах далеких та холодних так красиво чийсь голос відізветься!моє вам шанування, що читали, Ілея Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не є віруючим у долі чи недолі... ми маємо те, що самі творимо. отримуємо плату за те, що робимо. тримаємо в руках те, що взяли. от і доля так. хочемо одного, живемо другим, мріємо про третє, чекаємо зовсім іншого, що самі собі і назвати ще не спромоглися. а потім звідкись питання: а де ж моя доля?..так і тут - було чекання, не було дій. в результаті - двоє нещасливих сердець |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
