Погаслий вогонь не зігріє
Ні тіло, ні душу мою,
Безсилі вино і снодійне,
Безсоння вступило у гру.
Так холодно, сумно у домі,
Не віє теплом від золи.
Тож тягнуться в небо долоні,
Підняв у мольбі догори.
Фантазії манять і зорі,
Чи, може, ілюзій фантом,
А нерви оголені, хворі,
Розвіюють спокій, і сон.
Тяжіння земного окови,
Порву, полечу в небеса.
В політ проведуть тільки сови,
Бродячого, битого пса.
В легені космічного вітру -
Планети, подруги мої.
Блукалець по небу і світу,
Себе не знайшов на землі.
10.04.11р.
до болю прекрасний вірш!! Я аж 3 рази прослухала! Це ви читаєте? Дуже-дуже гарно! І вірш гарний, і гарно читаєте! Вищий клас Читайте так всі свої вірші
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Читаю я, хоча я доволі критично ставлюся до своїх голосових і виконавських даних.Дякую!