Цвинтар для мрій, їх багато лежить під хрестами.
Цифри на дощечках смерті - і дні, і роки.
У самоту і у братські могили лягали,
З ними прощалися мовчки і клали вінки.
Світлим надіям відкрита у темінь дорога,
Мрії померли, згоріли і дим сизий ліг.
До сатани не звертались, а тільки до Бога,
ще не почув молитви і бажання усіх.
Реквієм в тиші луною звучить по довкіллю,
Мріям розтерзаним пухом хай буде земля.
Я незабудками горбики рясно засію
Ще і барвінок вперемішку – символ життя.
Сум і печалі розбурханий вітер розвіє,
Хмари свинцеві народять прозорі дощі,
Змиють намул і відродять нам вічне, нетлінне,
Будем боротись, у нас ще кипить у душі!
25.03.11р
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Антоновичу!Все буде добре!Я, якраз готую ваші вірші.Завтра на засіданні літературно - мистецькому об'єднанні прочитаю два і включимо вас у списки почесних членів...Вітаю!
Жаль, що все прекрасне, добре, світле мусить помирати, так і не народившись... А все погане, брудне, порочне живе і процвітає... Якраз Ви дуже слушно написали під мій настрій
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,і у мене такий стан!Всі мрії помирають, а я безсилий щось зробити.
