ОднаДумка: О, так! Найбільше хочеться саме того, чого зараз немає, а коли з'являється - то згодом починає сприйматися, як належне. Моменти очікування бажаного - прекрасні, і своїми барвами відчуттів, і метеликами... Гарно Ви написали!
ОднаДумка: Дякую Вам за візит і коментар!
Цікава думка! Але у такому разі для рівноваги знадобилася б однакова кількість проявів тих протилежних світів: скільки любові - стільки ж і ненависті, скільки добрих справ - стільки ж і зла... Чи Ви маєте на увазі якийсь особливий стан душевної рівноваги, за якого пропорції тих світів визначає (чи краще сказати, дозволяє) кожен собі сам? Але чи повинно так бути?
ОднаДумка: Щиро дякую за високу оцінку!
Сподіваюсь, Ви зрозуміли, про яку прозу йдеться, бо я аж ніяк не хотіла образити прозові твори, які мені також до душі. Але якщо все одно якийсь осад залишився, то Ви ж знаєте, що з ним робити?
Пригощаю:
ОднаДумка: Гарно й щемко написано! І біль, і розрада у Вашому вірші...
Від слів "як у воріт на твій прихід чекали" течуть сльози, але в наступних словах душі вже легше: "вони у снах дарують нам тепло", "волошки шлють на землю сині-сині". Дякую Вам!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
