Ulcus: цікавий дивний ритм, рими… і сама картинка оригінальна, навіть чудернацька, ніби сюр. сподобалось. сиджу тепер і думаю, від чого синці на мізинцях. у мене кілька разів були з внутрішнього боку. болючі дуже
Ulcus: хіх: я теж, але не люблю, коли чиясь свобода починає на мою тиснути як-то кажуть: твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншого
12.08.2023 - 13:36
Саме тому і є певні правила - можна їх означити як гармонійні чи ввічливі...
Я не тисну на інших , якщо інші не тиснуть на мене...
І намагаюся уникати тих проявів волі , котрі є за межею допустимого - самій же бо не хочеться відчути таке на собі...
Щодо конкретної ситуації , описаної у вірші - то це певний жаль щодо нинішнього положення. В силу життєвих обставин я не можу присвятити більше свого часу на творчість ...Та хоча б і на елементарний відпочинок...
Це є обмеженням зараз , але в майбутньому воно зміниться ...
Тож не все так погано , як може здатися на перший погляд)))
Ulcus: неосяжне поле обрізане рамкою «якби». на жаль. це умовний спосіб, знак обмеження) але ж будь-яку заборону можна… обійти. якби
12.08.2023 - 13:27
Саме так - вся сутність в цьому маленькому слові "якби"...
І воно не є остаточною забороною чи табу без права на зміни - кожне "якщо" можна відмінити та переписати))) Потрібні тільки час , терпіння та віра в себе
Ulcus: так, Лано, у кожного свій коридор: ширший чи вужчий, облаштований з комфортом чи пофарбований у сіре. у вашому файно мріється - і це прекрасно! ви чудова
12.08.2023 - 13:22
Дякую безмежно
Всі обмеження всередині нас самих - комусь життя й справді розміром 3 на 2...
А в когось - неосяжні краєвиди власної фантазії...
Та прописаний наперед план дій щодо наступних кроків)))
Ulcus: у мене це був жахливий день: усе просто валилося з рук, купа дрібних травм, тривога застала в черзі до лікаря, а з рештою кількох хвилин не вистачило на дообстеження. а я займалася аутотренінгом: спокійно, тільки спокійно, нехай твої біди будуть найбільшим лихом на сьогодні. на жаль…
Ulcus: дуже красиво! і голос чудовий. зверну увагу на другий рядок другої строфи. там добре було б узгодити у відмінку однорідні члени: «надав душі розлюченості й пруги»
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую
дякую за візит у зиму 
Насправді, там і мало бути слово зникала, недогледіла 