Сергій Улько: Знаєте, в мене тут 30 віршів від серця... Але їх ніхто не читає, бо написані \"неправильно\". Це теж від серця, але приходиться все завуальовувати. Не вмію такого робити, тому й писав просто так. Але ж треба далі рухатися.
Сергій Улько: Дуже красиво. Куди там мені. Ось. Ось справжня поезія у, здавалося б, в\'ялій простій прозовій формі. Хоч проти куріння, але дівчина з бандурою... Що може бути більш приємніше очам і вухам?.. Та ще й у напівтьмі. Насолода читати і уявляти ці образи.
Похвалив, а тепер зауваження маленьке.
В кінці двічі зустрічаються слова \"Задоволено ухнула\" (про сову ). Здається, що то тавтологія, але може то тільки для мене так.
Сергій Улько: Філософська медитація? Оце так загнули Безмежно вдячний такому порівнянню. Не тільки у Вас та хвора фантазія. Коли писав, то теж це уявляв. А помилочку виправлю. Не сильний в анатомії. Дякую
Сергій Улько: Птички втікають від холоду. От би нам так втікати від негараздів, суму, гніву, нелюбові. Наскільки ж простіше було б. Але ні. Ми не птахи, а лише люди...
Сергій Улько: Це написано в момент деякого переосмислення. Зараз я впевнився, що тліном його робимо тільки ми самі через лінь, сумніви, вагання, сором\'язливість... Паршиво, але треба звідти якось вибиратися.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
