Долька Полину: обурення?) жіночко, ви при своєму розумі?) мені так здається, що ви тільки й напрошуєтесь на конфлікт. ви сама - суцільне обурення можливо, ваш нік у мене викликає обурення й алергію, так що? поміняєте?)
Долька Полину: якщо вже чесно, то я за відсутність рамок, що можна прочитати в моєму профілі) і до чого тут \"еЙфорія\", яка мине вже завтра? вірш було написано 2 роки тому я все ще не планую його якось правити, бо його написано не для того. і знову-таки, я не для інших пишу
Долька Полину: дякую за критику) але ви справді думаєте, я зараз почну правити все те, що написала в пориві почуттів?) я й пишу-то для себе, виключно щоб ці почуття висловити.
Долька Полину: та я ж і не хвилююся, з чого ви взяли?) я навпаки рада, що нарешті можу з кимось поговорити, зійтися, так би мовити, в екзальтованій дуелі) і так, інколи груші - то просто груші))
Долька Полину: та боже ж милостивий, панянко! якби ви почитали всі мої вірші, ви б побачили, що я НАСТІЛЬКИ не ховаю ніяких собак, що аж до ексгібіціонізму) чого ви пристали до тих злощасних груш? ну був у людини такий парфум, яким тхнуло на весь кабінет, так тхнуло, що я аж надихнулася. не шукайте собак там, де їх і не заривали) деякі речі значно простіші, ніж ви там собі вигадуєте. насмішили мене, аж згадала жарт про письменників і вчителів літератури: "чому він написав про блакитні фіранки? напевно, це знак байдужості, самотнього буття...". а в кімнаті неборака ПРОСТО були блакитні фіранки
Долька Полину: не протестувала б нітрохи, поприколупуйтесь, а давайте! цікаво послухати)
знаєте, якби я ввіпхнула туди діда Панаса, то у вірші б дуже затхнуло гумористикою) геть не того бажалося