димира бохач: Влий мені трохи чаю, вкинь туди сонця за́ходи,
Багряні промені я всотаю між пальцями.
Хтозна-звідки принесла осінь отруйні ягоди,
Ми серцями були молоді, стали – старцями.
димира бохач: Учітеся, наче спудей,
Приймати відмінності й з ними сильніше любити дуже сильно сказано!
якщо справді кохаєш - то любов навчає з розумінням відноситись до всіх недоліків і відмінностей коханої людини і направду ще сильніше любити її
дуже життєстверджуюча поезія!
29.12.2015 - 22:15
щиро дякую Вам за таке проникливе розуміння поезії...)
димира бохач: Мене надихають на вбивство ... звучить бомбово!
але вбивайте лише на папері, гаразд, бо інакше ваше королівство в буцегарні буде
жаль втратити таку поетку
димира бохач: ваші поезії й направду здатні впиваютись в самісіньке серце, прохромлюючи його, мов метелика
віднині - ви одне з найкращих моїх відкриттів
кожен ваш рядок щось дико-надзвичайне
25.12.2015 - 21:10
було б це так. я би вже давно плювала в обличчя бродському і перепльовувала б
димира бохач:
повір, це відболить, але надасть певного імунітету не наступати вже на ті самі граблі
ти зрозумієш, що він не вартий навіть паперу твоїх рядків
а справжній, щирий, котрий по справжньому кохатиме
свого мишонка ще обовязково прийде і буде завжди поруч!
25.12.2015 - 22:39
Я надіюсь і чекаю на нього!
Я дуже вдячна за відгук і такі хороші і по справжньому теплі слова!Дякую!!!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
просто вражаюче! 
жду!
звучить бомбово!
А що хочете зробити зi звiриком?