Дантес: І порох сухим, і парабеллум змащеним, і \"На Бога надійся, а сам не зівай\"...
Тут мова про пріорітети. Бог і ЗСУ ніби у різних категоріях, так само як свідомість і буття, проте досі не вщухають суперечки, що первинне. Хоча, здається, терези схиляються на користь свідомості - вона визначає все. І якби у нашій свідомості були закарбовані цінності хоча б на рівні десяти Заповідей, ми збудували би країну, на яку ніхто не наважився би напасти. Не вкради, не бреши, не сотвори кумира... - хіба не ігнорування цих постулатів розкладає зсередини нашу країну і армію? От і останній всенародний кумир, успішно захистивши дисертацію під час неуспішного контрнаступу, \"ничтоже сумяшеся\" відхопив Зірку Героя, \"вдало\" пройшов ВЛК і тепер пакує валізи на Лондон. Віруюча людина так не зробила би.
Це тільки один приклад, коли Бог і ЗСУ не разом. Але Господь сотворить чудо нашої Перемоги тільки коли ми будемо того варті.
Дантес: Древні євреї розуміли: якщо прийшла біда на країну, значить, народ згрішив перед Богом. Вони каялись і виправлялись, тому Бог навертався до них знову.
Ми не виграємо цю війну без Божої помічі, без чуда. Але право на чудо ще треба заслужити. Для початку усвідомити свої помилки. Вибори 2010, 2014, 2019 років - це фатальні помилки нашого народу, і нинішня війна - розплата за них. Чи ми це усвідомили? Чи на наступних виборах не спіткнемось знов?
Є старий анекдот, про Ізю, який просив у Бога виграшу в лотерею. Так наполегливо просив, що ангели і святі стали і собі просити: \"Боже, зглянься над Ізею, бачиш, як просить\".
- Та я би вже пішов назустріч, - каже Бог, - але хай хоч білет купить.
Я не про воїнів, які спливають кров\"ю в окопах. А суспільство в цілому заслужило на виграш?
Дантес: Коли перечитую написане, як мені шкода своїх читачів, щоб Ви тільки знали, Анно
Але публікую, бо більше публікувати ніде (ну, ще ФБ хіба), а прийде час, і наш досвід може комусь знадобитися. Ми ж бо вчилися на прикладі старших поколінь: ЕПРОНу, АРС ВМФ, АСПТР, зарубіжних колег.
Важко зробити вузькоспеціальний текст інформативним для фахівців і в той же час доступним для широкого загалу, але стараюсь, як можу
Вам дуже дякую, Анно, що читаєте, і на доброму слові теж.
Дантес: ШІ не користуюсь - інтелектуально не доріс Є знайома філологиня з Луцька, правда, я з нею не консультувався, але, може, воно якось передається?
Порівнювати треба, бо інакше є ризик сильно відстати від цивілізаційного поїзда, а щасливими від цього можуть бути хіба аборигени Амазонії.
Смішна пенсія - це здорово (якщо сміх - здоров"я)
У другому абзаці сказано: "російський танкер «Волгонефть-263»". А "наша"Волгонефть" - малось на увазі, що саме з нею ми працювали, без майнових претензій
Булгарія колись знаходилась на території нинішнього Татарстану, теж ніби РФ, і теплохід ходив під російським прапором - що Вас здивувало?
Про бабки) Боюсь, Ви все переплутали) "Булгарію" піднімали на Волзі, всі ті міністерства, структури і навіть водолази - російські. 150 млн рублів заплатив замовник (пароплавство, напевне) виконавцям. Ми до них відношення не маємо. Нам (водолазам) заплатив наш замовник, ІСРЗ, і це було тільки 800 тис. Плюс витрати самого ІСРЗ - десь коло мільйона (гривень). Як бачите, цифри неспівставні з російськими, як і об"єми робіт (тут зворотня пропорція)
"Директор" "Волгонефті" - Ви про судновласника? Росречфлот чи інша якась приватна російська компанія, я не цікавився.
Продажні чонгарці - це креативно) Сподіваюсь, після війни вони будуть названі поіменно.
Богу слава!
І дякую за інтерес
Дантес: Ну от, пішов вечір спогадів)
І у мене була така зустріч, ще в студентські роки, але закарбувалася в пам"яті. Мій безхатько був капітаном (всі вони були колись непересічними особами, з їх слів, звичайно) У нього на судні під час шторму шлюпкою розчавило жінку-кока. Оскільки шлюпку не посадиш, посадили мого знайомого. Він втратив дружину, квартиру, ну і себе. Падати легше, ніж підніматись.
Щось не так у нашому суспільстві. Такі люди не повинні гинути. Якби ті грінпісовці, що мітингують на захист бродячих собак, а потім ідуть обідати телятиною, хоч іноді заглядали в очі не собакам (хай пробачить мені Алтай), і навіть не телятам на скотобійні, а тим обшарпаним зустрічним, для яких собаче життя іноді за розкіш Тут милостинею, яку проп"ють за найближчим рогом, не обійтись. Але якщо із собаками дещо виходить, то, може, і з людьми варто спробувати?
Зауважте, Макі: пишу під Вашим твором, але грінпісовцям, не приймайте на свій рахунок
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую за такий цікавий і поетичний відгук! 
Тут милостинею, яку проп"ють за найближчим рогом, не обійтись. Але якщо із собаками дещо виходить, то, може, і з людьми варто спробувати?
