Yurko Okhapkin: Меж соседних чёрные – как жало.
Вытравить бы краску.. до бел́а…
Но тогда получится, пожалуй,
Что, как будто, вовсе не жила…
От черных мыслей далеко до черных дел.
Неведом нам сознания предел -
но человеческая сущность родила
из белых мыслей - черные дела.
И потому, так было, есть и будет:
за мысли черные людей не судят.
08.05.2015 - 23:16
во-во...как говорится: хотелось как лучше,а получилось -...
Yurko Okhapkin: Не Наталко, этты врёшь - нас так просто не возмёшь. Будет перестрелка. Я дам вам парабеллум. Не будем мыслить мелко, и ДОТ накроем телом.
Yurko Okhapkin: Нема за що дякувати. То є таки мантри - якщо зранку сто вісімдесят разів повторити, що все буде добре, то день буде гарним. Перевірено. А каряків ми все одно разкорячим, кунаков разкуначим, москалів разхєрячим. Потім ще один одному пику натовчем, а після того почнемо брататися. Десь до наступного шухеру. Якось так.
Yurko Okhapkin: Совесть в золоте остывает.
В шорах, в доле и… – компаньонка.
Якщо сумління хірургічно видаляти
знеболювальним краще гроші мати.
Чомусь спрацьовує бабосом володіння
анестезієй ампутації сумління.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
я - наоборот...лучше б читала дрянь... 
