Валентин Довбиш: Вже зі степу повіяло чи то вітром, чи волею
І весна, як мана задурманює світ
Я від цвіту вишневого кожен рік божеволію,
Найдрібнішої птахи чекаю приліт.
Пахне млосною прілістю листя буре, задавнене,
В неба синій безодні дзвінко жайвір завис,
І сльозяться солодкими, кострубатими ранами
Лиховієм розхристані груди беріз.
Не примара оманлива! Я собі це не вимріяв,
Це весна! А тому - зникнуть біди-жалі
Повертають-вертаються гуси з довгого вирію
І знайоме \"курли\" принесли журавлі
Валентин Довбиш: Дуже-дуже красиво!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
А може наші вірші подружаться?)))))))))))))
Ще світання морозно-захмарене,
Не розбурхане човганням ніг
І як чистий папір - світлим маренням,
Наче заново все: перший сніг.
На дерев перетруджені милиці
Обіперся небесний сувій.
Колисково по білому білиться
Передмова майбутніх завій.
Валентин Довбиш: Козачка!!! Зі святом Різдва Христового !!!!!!!!!!!! Люблю пародії і епіграми все життя!!! За цей вірш Вам моє окреме РУКОСТИСКАННЯ !!!!
06.01.2015 - 22:00
Дякую, Валентине Вас також з Різдвом!!!!!
Я рада, що Вам сподобалось