Богданочка: Чарівно... Так, іноді ми самі собі малюємо душі в сірий колір смутку. Прекрасно, коли кольори змінюються в сонячні І любов в цьому допомагає.
Богданочка: Щиро дякую Вам за теплі слова, пане Олексо Але, якщо чесно, мене більше знають хіба що у моєму селищі, і то завдяки тому, що відвідую нашу літературну студію і час-від-часу це друкується в газеті. На конкурсах не виграю, з \" Першим рукописом\" теж пролетіла, а найсумніше, що Музу так важко тепер за хвоста вхопити, рідко заходить у гості. Може через те, що довкола так тривожно? Поскаржуся Вам: і пишу менше, і читаю Творча криза, чи що... Чудового Вам, доброго вечора!!!
Богданочка: Дійсно, твір хороший і дуже цікавий. У мене виникли асоціації з сучасними молодими дівчатами, котрі ладні виконати будь-які бажання своїх багатеньких кавалерів, бути утриманками в золотих клітках, тільки б їх гарненько \" кормили\", купували шмаття, айфони та прикраси. Насправді, це трагедія сучасного суспільства, в якому незаймані соромляться своєї чистоти і продають цноту за гроші, а інші пишаються списком своїх багатих ( хоч і жонатих ) мужчин. Що тут говорити? Немає слів. Вірш наштовхує на серйозні роздуми.