**Черный плащ**: Я за вільну Україну! До чого тут Росія? Таким чином ви всі, ярі патріоти, і відходите від питань! А я все таки намагаюся добитися - нова влада буде кращою?
09.12.2013 - 17:31
Той, хто за вільну Україну не задає дурацькі питання! Іди на Майдан і питай там! А раптом зрозумієш щось про себе...
**Черный плащ**: Вибачте,та ще дещо додам...Може Ви просто напросто не розумієте,що таке дружба? Спершу ніж судити когось,зазирніть в свою душу....
20.07.2013 - 23:08
Що до вірша, то цей вірш я написав після спілкування з однією людиною. Мені здалося, що я не розумію, що саме я хочу від спілкування на цьому сайті. Я замислився і написав цей вірш.
Дякую за коментар.
**Черный плащ**: В цьому вірші Ви проявляєте себе,як егоїста..."а я хотел"...,"ищу друзей,с кем поделиться смог бы.."
А чи не замислювалися Ви,що у кожної людини свої погляди,свої уподобання,а також свої якісь особисті переживання чи обставини? Може людина теж хоче виговоритися,чимось поділитися...Ви про це не думали?Ви пишете,що Вам потрібні друзі,та з друзями не тільки ділитися треба,їх теж треба вміти слухати і сприймати їх такими,якими вони є насправді!
20.07.2013 - 23:04
Щож, вдячний за щирість.
Давайте, друже, розсудемо мій вірш разом.
Ось ви кажете він егоїстичний. Можливо.Та спершу поясніть мені, що є егоїзм? Ось наприклад, два друга йдуть однією дорогою, доходять до розвилки. Одник каже - Треба йти праворуч. Другий - Ні ліворуч. Обидва переконані, що їх вибір вірний. То хто ж з них егоїст. Як вони мають діяти? Ви скажете треба переконати іншого, або дослухатися до іншого. Та якщо переконання не допомагають, якщо вислухавши кожен залишився при своїй думці? Але ж вірний шлях лише один! Щи ось інший приклад: Сидить хворий, до нього підходить лікар. Лікар каже - Давай я тебе вилікую, візьми від мене здоров"я. А хворий відповідає - Ні, не хочу, візьми краще мою хворобу і стань таким як я. Лікар каже ні не хочу. Хто з них егоїст. Лікар, бо він захотів дати своє, і не захотів взяти чужого?
Що до вірша. Так, безумовно, "Я" це егоїстично. Та, коли після вранішньої роси з"являється крапля, вона каже Я, а коли з"єднується з іншими спочатку у струмку, потім у річці, а потім у океані, тоді каже МИ. Так і я, кажу я, а не ми. Та прийде час і буду казати МИ.
Так друже замислювався. Якщо ви придивитесь до моїх віршів, то вони поділені на ті які я писав за своїми мотивами, і тими які я писав за мотивами інших авторів. (фактично, це коментарі їх віршів) Доречи других більше.
Ось ви кажете "людина теж хоче виговоритися,чимось поділитися..." Якщо ви хочте виговиритись станьте біля дзеркала. Та ні, ви хочте, щоб вас вислухали. Та якщо я вас вислухаю і буду лишень махати головою, чи казати Так на усе, ви також скажете, це не те. Я хотів, щоб мене почули, зрозуміли. Так от, мій друже, коментуючи чужі вірші я спочатку слухав, потім намагався зрозуміти, а потім казав своє бачення. Подивіться мої коментарі на чужі твори, чи знайдете там байдужість?
А тепер подивіться на чужі коментарі.
Ну і останнє. Безумовно, можливо я не розумію, що таке дружба. Та чи розумієте ви? Не ображайтесь, та ми всі щогось не розуміємо.
**Черный плащ**: Прочитав Ваш вірш,і мені здалося.що він написаний якійсь конкретній людині! Так і є? Чи просто здалося?
20.07.2013 - 22:37
Поперше, щиро вам вдячний за те, що не залишились байдужим до моїх віршів, а, більше того, написали своє бачення і враження. Дякую.
Щодо запитання. Інколи, розмова з однією людиною стає каталізатором для виливу емоційного враження, яке накопилося за довгі роки спаглядання. Цей вірш не присвячений нікому конкретно, він присв"ячений тим жінкам, котрі знаходять себе у цьому вірші. Я написав портрет, а чи ви впізнаєте себе в ньому чи ні залежить від вас.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
