Мірошник Володимир: Хандра і мене дістала,
хоча і зима, як зима.
Звичайно, що сонця мало,
Та миру зовсім нема.
Чекаєш у безнадії,
На що? та хоча б на весну.
Збідніли ранкові мрії.
Хандро, я тебе жену!
Написано в тему і по часу.
Але будемо жити!
Радий чути.
Мірошник Володимир: И легкий слог,
и живость мысли,
метафоры уносят в выси.
И Север в дело - ведь зима.
И дева, севера достайна,
зверья полно в чащобах хвойных,
Видать Финляндия сама!
Но русских к столице в 40-м не пустила!
Браво!
13.02.2015 - 13:48
Не русских, а советских. Погибло их, бедных, тогда в десятки раз больше, чем финнов. Украинских парубков, которые лыж в глаза не видели, послать в ноябре в непроходимые снежные леса!!! Они тыщами там мёрли от холода при сорокоградусном морозе, не успев даже пострелять. Остальных финские кукушки пощёлкали, как семечки. Куда красноармейцу с трёхлинейкой супротив охотничьего ружья? Беда!
Финнов полегло в Зимней войне 30 тыс, а сталинских красноармейцев 300 тыс. Вечная память тем и другим. Не допустим более такого. Вы согласны?
Спасибо, согрели своим комментарием и шикарным экспромтом, Владимир!
Мірошник Володимир: Ох це золотце всіх порадувало, але іще й дасть всім прикурить.
Це тільки початок. Але така радість! з чим поздоровляємо і радіємо разом із вами.
Мірошник Володимир: Все так гармонічно перетікає. Як хмари но небу, як мінливий настрій, як биття теплого серця.
Отож треба менше спати і більше писати!
Сподобалось.
17.01.2015 - 21:31
Що я і роблю, колего! Дякую Вам, що завітали на вогник!
Мірошник Володимир: Такого я, на жаль, не пам'ятаю.
В сім'ї ніхто у Бога не просив.
Яке Різдво? І де той шлях до раю?
Хіба. що шмат смачної ковбаси.
Та зараз я відроджую те давнє,
Кутя й молитва внукам на Різдво.
У нас тепер живе нове єство,
І ми тепер усміхнені і славні.
14.01.2015 - 19:30
Шкода...Але те, що відроджуєте - похвально! Дякую, що завітали. З святами Вас!
Мірошник Володимир: Як це добре, що є ці рядки і все те, в що ми вірили,
Хай Іісус донесе коляду у всі далі ясні.
Я чекаю, що ще, як птахи повертнуться із ирію,
Вояки із війни, у сім'ю і без ран навесні.
Мірошник Володимир: Мені сподобалися внутрішні рими "позір" "досі", хоча це можливо і випадковість. Чогось мені не вистачає, так і хочеться сказати щось в кінці на кшалт: "Слава...! Чи не КПРС. А форма працює.
17.12.2014 - 16:34
Дякую. Рада Вас чути. А "Слава", та ще КПРС?... Не сприймаються мені уже вигуки. Докричалися...КПРС...
Мірошник Володимир: Дякую за поздоровлення. Зайшов і почитав. Вразило. У самого такі ж почуття, щось подібне і сам писав.
Хоча молюся за непрощені думки і бажання. Чи тому ми учились! Успіхів і натхнення.
Мірошник Володимир: Хочеться поринути у цю музику вірша і щось казати і бачити далі. Щось на кшалт...
І я закляк в очікуванні снігу
Немов поосеніла темна тінь.
І падає душа моя у прірву,
У ночі захололої глибінь.
Сподобалось.
Мірошник Володимир: Рейки далі ведуть
У далеке минуле.
Ними йду, це мій путь,
Сонце знову проснулось.
Що чекає мене
Я не бачу й не знаю,
Та що зло промине,
В тому не сумніваюсь. Щасти Вам.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Але переможемо! 
А так, то все так.
Сподіваюся, це не остання пісня і співпраця з композитором. Дай Боже! 
дякую Вам!