Пече так в душі в глибині,
Що хочеться зброю узяти
Й за всіх матерів і синів –
Стріляти, стріляти … стріляти!
У поле, у небо, у яр…
Звільнити від ворога землю.
І вигнати геть яничар…
Й нарешті, уже …«відокремлю».
О, Боже мій милий, чи ж я
Зумію, так просто, стріляти?!
У кожного ж людське ім*я
Й дорога до рідної хати…
Не чують же слів і благань,
Здавалось, були ще народом…
Не буде ж вам більш виправдань,
Червивим лишилися родом.
Спиніться, бо вже й небеса
Розколюють сльози молитви!
І зорі впадуть…не роса…
І кара зійде за всі битви.
У руки беру автомат ,
Прощення Господнє благаю.
Й за всіх, за усе, супостат!
Стріляю, стріляю… стріляю!!!
Мені також хочеться взяти автомат. Але наш автомат, це СЛОВО. Тому слід пройтися по граматиці.
Ніколи в українській мові прийменник «в» не ставиться між двома приголосними, а тим паче, перед двома ними. Єднальний сполучник «й» ставиться виключно між двома голосними. Винятки присутні в історичних викладках, коли говірка етнічна подається як образ.
Тому моя Вам порада, вникнути у граматику. Це не примха персони, а вимога часу. Безграмотність, — це катастрофа.
Саме так - слово, слово душі нашої, і не диктант, а поетичне слово. Дякую, що так розлого і граматично проаналізували твір, не відчувши головного в рядках. Ваші зауваження не для поезії.
Дякую за поздоровлення. Зайшов і почитав. Вразило. У самого такі ж почуття, щось подібне і сам писав.
Хоча молюся за непрощені думки і бажання. Чи тому ми учились! Успіхів і натхнення.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, боляче на усе це дивитися, як гинуть чоловіки, як плачуть матері... кров"ю обливається серце, а у душу лізе ненависть і бажання помсти... Але пригадайте писання (і будуть війни, і барт піде на брата, а батько на сина... і хто витерпить до кінця, той спасеться). Пригадайте також другу світову війну, тоді росіяни проклинали фашистів, а тепер самі стали на цей шлях, одже червивість приходить і до переможців... Храни Боже Україну від такої долі.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Сергію, помста це не найкраще, але кричить душа за Україною, за хлопцями, як їм там зараз, дякую за розуміння...