Валентин Бут: Але Спас карає й лукавих рабів, які замість волі і гідності навіть за чверть століття і далі продовжують обирати собі крайню хату, вивищують над собою облудних кумирів ...
Валентин Бут: \"З ніжок берізок... руками гарячими\"
Дуже чуттєво... І присмак еротики.
Ех, допливти б ще до того наркотику -
Сонця, весни, заспівать по-котячому...
Валентин Бут: Cумна історія, люба Сніжано... Останній рядок в ній дуже симптоматичний. Бо ж мова - то лише вияв сутності мовця. А яка сутність - те й маємо. Московія заполонила тою сутністю наші терени. Колись мало прорвати. Тепер дуже важливо встояти і зробити правильні висновки.
Валентин Бут: Я не розчапований пані Савченко може через те, що ніколи не зачаровувався нею. Сьогодні розгорнуто знавіснілу кампанію по її дискредитації, по її приниженні. Нікчеми, які ніколи навіть носа не висунули, аби прикрити Край, сьогодні годинами з дня у день розпатякують в телестудіях, куди їх радо запрошують (згадайте чого варта хвилина телеефіру!) про її продажність, нікчеми літератори, вся творчість яких зводиться до кострубатого потоку свідомості (знаю кількох таких), здіймають гвалт про зраду, дивним чином не помічаючи, а чи не маючи завдання помічати при тому, що справжня зрада відбувається щодня на найвищих щаблях влади. Так, я не вважаю правильним зустрічатися з ворогами і вести перемовини від імені держави в час війни без відома головнокомандувача. Але ж той головнокомандувач і на третьому році війни не визнав її війною, не обійняв, як передбачено Конституцією, законом \"Проборону України\" тої посади, не вчинив належних дій, які б дозволили міжнародним організаціям діяти згідноЖеневських конвенцій. Що стосується пані Надії, то найбільше, що я можу закинути їй це брак досвіду, зайву гарячність, і цілком зрозуміле запаморочення від надміру уваги до своєї особи. Мені страшенно не подобається коли мова йде про її контакти з п. Медведчуком, людиною безсовісною, ворожою вільній Україні, але хіба вона призначала його перемовником в справі звільнення полонених? Заявляючи про свій намір робити все можливе задля їх визволення ( перебуваючи, завдяки пильної уваги не лише українців - всього світу, в умовах значно кращих, аніж вони, вона чудово уявляє як їм там насправді, як рахують вони кожен день, кожну годину нестерпної неволі. ТОж, за великим рахунком, я не звинувачую її ні в чому. Принаймні, як я бачу те, вона є людиною щирою. Дуже хотів, аби вона опинилася врешті на волі, дуже шкодував, що не міг докластися до її визволення якось дієвіше. Тож, не маю про що шкодувати. PS Маячню про її співпрацю з хвесебе навіть не коментую. Дякую, за Ваш коментар, люба Кузю!
Валентин Бут: Коли любов щоранку в серце стукотить
ТО божий дар - відповідай негайно.
А що ж увечорі? Як можна пропустить?
Увечорі - то теж буває файно.
PS Гарне дівча. І цнотливе - навіть у ставок з хусткою
Валентин Бут: В обох віршах роздуми про життя. Але ж яка різниця в тому, хто на що звертає увагу! Це вже не кажучи про ясність думки. Дякую, пане Вікторе!
19.12.2016 - 22:03
Дякую, пане Валентине! Юра останнім часом набрав трохи зайвої ваги, тож і згадав про "брюхо". От і не вір в те, що тіло не впливає на емоції(душу).
Валентин Бут: Бичам
Ах, как прекрасен ваш порыв, мессии,
В который раз спасать от зла хохла,
Чтоб дальше поджирался в счет России!
О, филантропы! Прыть-то не прошла…
А может стоит вспомнить вам, убогим,
Что вовсе не Россия, а Московия
Вам имя, что пустые демагоги
Заврались в мизантропском пустословии,
Что именно \"хохлы\" с пятидесятых
Вам гнали газ в Москву и Ленинград
Металл и уголь, хлеб и поросята
Все шло отсюда. Все забыто, \"брат\"?
Так кто там \"поджираться\" хочет, вата -
Хохлы, аль хитрозадые бичи?
Поэтому - закрылись! Ша, ребята!
Не надо нас беспамятством лечить…
Валентин Бут: Я б не долучав до справ цих бога,
А то якби логіка така не привела
До знання, що ворога такого
Маємо за власні злі діла -
За терплячість , за мовчання нице,
За байдужий погляд з крайніх хат,
За покірність, за єлей на пиці -
З ним виводили у світ олігархат -
Той, що із космічної держави
Нам лишив занедбану руїну
Де б той Путін був, якби неславу
Не стягали ми на Україну…
Нам прийти тепер хоча б до тями,
Бо ж адольф - породження овечки,
Що майбутнє продає за гречку
От і платимо за помилки життями…
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
