Samkovitch: Душа убитого солдата
На війні, як на війні -
Мов життя проходять дні,
Смерть хапа́ весь час за ноги
І немає перемоги.
Знов в бою нестало друга,
Нерви крутить від напруги -
Це неправда, лише сон,
Лиш маневри, полігон.
Не повірять, скажуть байка.
Прилипа́ від крові майка
І у вухах щось шумить...
Все було неначе мить.
Я лечу над полем бою,
На землі я вже не всто́ю,
Став я легший від повітря -
Голова наскрізь пробита...
А далеко десь у полі
Діти бігають на волі,
Раптом хтось із них відстав...,
Мою душу наздогнав.
20.11.2015 - 10:26
Смерть - це завжди страшно, що вже казати про отаку смерть....
Дякую за такий відгук!
Samkovitch: Чимось нагадує стареньку хвору і самотню людину, якими ми всі колдись можливо будемо Особливе спасибі за: \"Хмар поминальне коливо\" і \"Сіротуманноросяні\". А щодо *, то коливо має бути звареним із рису, пшениці, або іншого зерна, це люди зараз кришать печиво й цукерки, тому, що так легше й скоріше... як і в багатьох інших випадках нашого життя (вибачте за таке зауваження, але я це знаю не напевне)
19.11.2015 - 08:52
Не буду сперечатися. По-перше, традиції трішки можуть відрізнятися, а по-друге, до звареного зерна чи рису всеодно додавали печиво (ламане (колене)) , тому і коливо. Часто додають родзинки, курагу, горіхи. Я описала один із варіантів.
І дякую щиро за коментар!
Пробовал - не получается!
Друзья из Закарпатья, приехав по весне в гости, привезли 5 кг. сала. Доедаю! Но, жадничая, кроме внука, никому не даю! Сознаю, что поступаю нехорошо, но преодолеть себя не могу!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Особливе спасибі за: \"Хмар поминальне коливо\" і \"Сіротуманноросяні\". А щодо *, то коливо має бути звареним із рису, пшениці, або іншого зерна, це люди зараз кришать печиво й цукерки, тому, що так легше й скоріше... як і в багатьох інших випадках нашого життя (вибачте за таке зауваження, але я це знаю не напевне)
