Svetoviya: Пані Галинко, дякую Вам. Надіюсь та вірю в нашу Перемогу! Головне нашим захисникам та захисницям терпіння та Божої опіки!
Дякую за коментар!
Svetoviya: Пані Галина, дякую Вам за увагу до моєї творчості! Не перестану дякувати. Адже підтримка і тепле слово і лікує душу, і окриляє, і дає поштовх на щось нове.
А ця коротенька проза написана як раз за місяць до того,коли вимушена була виїхати зі своєї домівки. Краса рідного дому наймиліша. Дякую Вам!
Svetoviya: Читаючи вірш, так і уявила свій ліс на прикордонні, де можна було вільно гуляти і де була галявина фіолетової лісової фіалки. Надіюсь, що повернуся додому і весною прогуляюся улюбленими місцями у лісі. Дякую, що віршем викликали приємні спогади 🌺
Svetoviya: Пані Галинко, безмежно вдячна, що знайомитесь з моїм світом та творчістю. Вірш написаний до повномасштабного вторгнення, коли й подумати не могли, що таке буде відбуватися. Геть війні! Дорогу миру, вірі, свободі, коханню!
Svetoviya: Пані Галинко, щиро вдячна Вам за прочитані вірші. А цей вірш мій один з улюблених, бо асоціюється з моєю маленькою Батьківщиною. Доречі мої однокласники теж це відчули. А це сама найбільша похвала.
Щиро дякую 🥰
Svetoviya: Ритмічно, змістовно. Такі вірші повинні друкуватися у шкільній літературі, а не те, що ми зараз маємо (пишу зі знанням ситуації, як мама учениці 7 класу). 😉
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
