Дружня рука:
А може, його закони ми ще не пізнали досі,
А може, Він так не чує, як хтось із нас тихо просить,
А може потрібно гучно, а може, і не словами,
А може, те, що штучно, будує прірви між нами ...
А може, як хтось питає, то це так багато значить,
Бо тільки той, хто питає, його колись і побачить ...
Дружня рука: мені просто видається, що між роботами чи штучним розумом та людиною не така вже й велика різниця ... з негативного боку це легше зрозуміти ... вся росія зараз це наче країна людей - роботів чи людей - напівроботів, не здатних на співпереживання ... можливо і з позитивного боку щось таке можливе ... майбутнє покаже
Дружня рука: абсолютне зло не може так довго залишатися в своїх межах ... якщо так стається, щось діється і всередині ... ось на це сподіваюся і передбачаю ... а допомагати нам будуть все менше ... бо ми зробили слабшим спільного ворога і він вже для них не видається загрозою ...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
сум теж буває дуже красивим ... як у цьому вірші
на жаль, ми про це постійно забуваємо ... дякую
кожного у житті найбільш зачепило щось своє ... зрозуміло, що вас) ... зовсім непоганий об\'єкт для літературних досліджень)