Дружня рука: ой не кажіть так про мене ...
Бачите, що на рік пропав ... згорів ... втратив віру у людей ...
Займався іншим, потрібним ...
Але в такому світі не писати неможливо ... Можна втратити себе ...
Справа ж не в тому, щоб здобути прихильність чи відомість ...
Справа в своєму я, яке десь є зовсім вільним, щирим, ... і сильним від цього
Тож пишіть ...
Дружня рука: може так і є ... Нескінченність вона і у найбільшому, і у найменшому ... Хтось до неї так добирається, хтось по іншому ... це зовсім не про егоїзм ... егоїзм - це коли весь світ тобі винен, а ти нікому ))) ... то не про вас )))
Дружня рука: так ... він би мріяв побачити своє місто вільним ... можоиво колись йому поставлять там пам\'ятник ... щонайменше його друзі ... Як поставили Чміленку
Дружня рука:
навіщо питаєш? - прошепотіла вона так тихо, що почув лише вітер ... - навіщо питаю ... навіщо задаю питання, на які знаю відповіді ... може тому, що хочу помилитися ... може тому, що хочу почути слова, що наче музика для мене ... а може, хочу повернутися туди, де вони сказані вперше ...
Дружня рука: ці не схаменуться ... а світові маємо дякувати ... за всю свою довжелезну історію Україна перший раз отримала поруч з собою таких гідних союзників ... мо до цього йшли майже тисячу років ... скільки наших прадідів мріяло дожити до цього ... стільки болю, але й стільки радості, бо МИ Є, існуємо, торжествуємо на своїй землі ...