Тюремна камера розміром шість метрів в довжину і три в ширину. Як на одиночну - простора. Залізне ліжко, з старим, противним матрасом,в якому можна віднайти декілька десяток червоних плям. Побиті часом стіни, на диво, на них подекоди проглядується зелена краска. З правого боку від дверей туалет (отвір в підлозі) і навпроти високо, під самою стелею мале заґратоване вікно.
Сергій, мов закам'янілий сидів на краю ліжка та порожніми очима дививсь поперед себе. В руках у нього був лист А 4, наполовину списаний похилим, але витонченим почерком дочки. Кожний такий лист це надзвичайно велика радість, проте сьогодні зміст ріже ножем по серцю. Дочка, написала, що в них з мамою забирають квартиру за борги. І що Євгеній все таки через суд зміг добитись свого, хоча процесс тривав довгі роки з поперемінним успіхом для двох сторін.
Євгеній це давній друг та партнер по бізнесу Сергія. З ним вони колись заснували фірму, яка приносила чималі статки. Але в один період, дуже суттєво штормило бізнес, вагомим фактором стали їх необдумані та гарячі дії. Але друг, являючись більш хитрим та проворним, усе скинув на партнера і зміг посадити того за ґрати, на цьому не заспокоївшись, зробивши його життя нестерпним у в'язниці та тероризуючи сім'ю. Ось і черговий підлий крок, минулий друг не гребує ніякими способами.
Сергія роздавлювала його безпорадність, те що він запертий в чотирьох стінах, і, буквально, не має змоги допомогти найріднішим. Покінчити з собою видавалось єдиним виходом із цього жаху, проте сім'я на відстані ще якось тримала в руках. Натомість, тепер і вони зазнали суттєвого удару.
Хоча, відчуваючи свою безпорадність, Сергій усвідомлював, що в дечому лукавить. Багаторічне перебування в камері одиночці, постійна самотність і погруженість в себе, дещо дали взамін. В той час як переважна більшість, в таких умовах, сходили з розуму, чи просто зубами намагались перегризти вени на руках, він зміг познайомитись із здавалось неймовірними можливостями своєї свідомості. А все почалось з того, що в сні часто ходив до сім'ї, бувало до Євгена, спостерігаючи як він спить чи його близькі, навідувавсь по знайомим місцевостям. Опісля, зміг побачити далекі країни, оглядати знамениті архітектурні пам'ятники, або ж просто милуватись неймовірними краєвидами. Ця здатність, була розрадою і натхненням в жахливих умовах повсякдення. А потім чимось звичайним, природнім, ще одним життям в житті.
Сергій вийшов із задуму, оглянувся, закрив обличчя долонями і нахилившись головою до колін застогнав. Опісля піднявсь і витираючи сльози подививсь у заґратоване вікно, на небо, на якому вже відмітивсь красками вечір.
- Дякую тобі світе за життя, що дав змогу ходити по твоєму тілу. Я тебе люблю і я ще повернусь і обов'язково проживу більш гідно поряд тебе.
Як не намагавсь Сергій, але не міг спинити сліз. Вони лились, попри порожню голову і налаштоване відчайдушно серце. Можливо, так тіло і душа прощались.
Чоловік дав почуттям волю, опісля вмив обличчя водою, поправив постіль, в останнє поглянув на потемніле небо, і прозаїчно посміхнувшись йому, ліг закривши повіки.
В потрібний стан, Сергій входив за секунди. Ось, він вже піднявсь над своїм сплячим тілом, на декілька секунд затримав на ньому погляд і вийшов через стіну на вулицю. Дібратись до Євгена було запросто, адже їх поєднували роки дружби і ворожнечі. Сергій просто вхопив міцний канат з'язку руками, мить і його мовби на блискавичному потягу, навколо якого розмиває весь простір, притягнуло до минулого товариша. Той якраз був за кермом, напевне, знову кудись поспішаючи. Сергій невидимий для фізичного ока, як це бувало часто сів на задньому сидінні і дививсь в лобове скло на машини, що рухались по зустрічній. До Євгена хтось позвонив, він підняв трубку і подивившись на наручний гудинник, пообіцяв, що за 20 хв буде, аби тільки затори не трапились, поцілував у щічку і з посмішкою поклав телефон до кишені.
Ось, Сергій дочекавсь потрібного моменту. Зібравши всі резерви сил, він запригнув в тіло Євгена. Хоча відчувавсь опір зі сторони тіла, але Сергій щосили зжав в долонях чуже серце, таким зусилям, що не було сумнівів, прагнув роздавити його.. Водій від різкого нападу болю в грудях втратив змогу контролювати рух автомобіля, руки відмовлялись слухатись, та й ще, як по чужій волі сіпнули кермо різко вліво. Автомобіль на повній швидкості занесло на зустрічну смугу під самісінький камаз. Смерть була швидкою, аварія через інсульт.
А Сергій пішов слідом за другом/ворогом, тим самим залишивши також земний шлях.
ID:
934926
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.12.2021 21:15:08
© дата внесення змiн: 26.12.2021 15:23:21
автор: Сильчук Назар
Вкажіть причину вашої скарги
|
