я знаю, лиш ти розумієш історію всесвіту правильно,
а більше ніхто. перед тим, як назавжди мене покинути,
завжди мене обіймаєш, цілуєш, подаєш на прощання руку –
навіть коли я мертвий, брудний, голий, босий та п'яний,
і увесь в язиках пекельного полум'я.
– певно, то мати природа передбачливо так подбала,
що наші дві протилежності змішуються невимушено.
ти завжди знаєш, де можна мене знайти:
між землею та небом в підвішеному становищі.
якщо ти будеш настільки ласкавою, як я про тебе думаю,
ти мені допоможеш впасти або піднестися.
я не хочу втрачати ці дні! нехай вони всі в тумані,
зате вони – чарівні, й пропонують безліч можливостей.
я вірю, я міг ходити перед тим, як навчився повзати.
коли я спрямовую погляд вгору,
диявол неспокійно озирається.
спробуй відчинити це дзеркало, як двері,
бо мені здається, ноги загрузли в цій підлозі.
розумію, я заблукав; я довго блукав манівцями,
та все одно не можу збагнути, як я тут опинився.
я не хочу втрачати ці дні: вони – чарівні й неповторні.
дивися: я можу літати теж. ти не дивишся – я не літаю.
ти кружляєш і крутишся. мій пошарпаний космос
повен твого танцювання; я – вже майже людина
almost human, deep purple
ID:
915793
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.06.2021 19:01:30
© дата внесення змiн: 03.06.2021 19:01:30
автор: mayadeva
Вкажіть причину вашої скарги
|
