Осінній вечір, за вікном похмуро
Ми обійнявшись сидимо удвох.
Говоримо про все, що з нами було
Плануємо про все, що буде знов.
Ось дощ вже стукає по наших вікнах
А ми, задумавшись не чуєм звук.
Ми у полоні наших мрій тендітних
Втрачаємо реальність, час і слух.
Поринувши у світ п'янких емоцій
Ми поєдналися тілами на повтор.
І вже в очах ми бачимо все чітко
Між нами знову станеться любов.
Вже дощ втихає, наступає тиша
Ми чуєм кожне дихання і звук.
Наші тіла ще не готові втихнуть
У нас любов іде, так голосно і вслух.