Присвячую Герою України, борцю за незалежність Лук’яненку Левку Григоровичу
Життя борця прокручую я знову,
Аналізую кожен його крок
І з Богом хочу вести я розмову,
Як ми й чому залежим від зірок,
І чом зірки згорають передчасно,
Й хто зорепади з висі направля,
Й чому щасливий хтось, а хтось нещасний,
І чим для нас є матінка-земля.
Хтось по-синівськи землю свою любить
Й за що, не може відповіді дать.
Такого чомусь доля не голубить,
Ще й переслідує непрохана біда.
А інший дивиться на все крізь пальці,
У завтрашній не заглядає день,
Торує шлях свій у високе панство,
Дивись, і крісло там собі знайде.
Перший – за всіх борець, інший – за себе,
І в кожного – одне лише життя.
Раніш приймає горді душі небо,
Що не втомились на шляху звитяг.
Немало в нас імен борців крилатих
І не тому, що був зірковий час.
Левка Лук’яненка не можу не згадати,
Котрий життя поклав своє за нас.
Його чекало місце на Олімпі*,
Та доля на Голгофу повела.
Ніде не став ні разу на коліна!
Лишилась пам’ять. А у ній – хвала!
13.12.2019.
* – міг бути на чолі держави.
Ганна Верес (Демиденко).
