Травневій дощ
Свинцеві хмари заступили горизонт,
Далекий Грім загуркотів листом заліза,
А на зупинці кільцевого тьотя Ліза
Нервово розкривала старий зонт
Важка й неждана дощова сльоза
Торкнулася мого плеча, за нею друга, третя,
Піднявся вітер в танцю круговертя,
Вже відчувалась здалеку гроза
Дощ накрапав, а потім враз зійшов на зливу,
Заполонивши каламуттю все кругом.
Він лупцював асфальт як батогом,
І тупотів по настилу бляшаного карнизу
Боги метали з неба громовиці - стріли,
Вони іонними загравами світили
То людством не задіяний енергії заряд
Стікав у землю міріадом мегават,
Каштани й клени захлинались від дощу,
А він у змові з вітром шматував їх крони,
Гроза грозилася : Несу свої закони,
Обмию срам людський, дощем прополощу
Так непогода грізно збушувалась,
Що є живе, в щілинах поховалось
Вичікуючи час, Армагедон мине,
Затихне навкруги, у спокій все прийде
Настане враз чеканню мить,
Земля засяє навкруги в дзеркальнім блиску,
Розкриє небо подарує всім блакить,
На ній заграву- райдугу яскраву, променисту.
І справді, дощ вже затихав, гриміло в далені,
Потвори - хмари плавно розповзались ,
А ми за звичкою під зонтики ховались,
Брели шукаючи в калюжах мілини
Так гарно,дуже сподобалось
