Колись, мабуть, одягну я сорочку
На тіло, що любитиму довік
Можливо, подарую, сина й дочку
Й ніколи не дивитимусь убік
Тих блискавиць, що гримають із неба
На хмари не дивитимусь щорік
Ти будеш зустрічати свою Гебу
Й години втратять сенс життя відлік
У травах цілуватиму, коханий
У шепоті й цвірінькані дібров
Любов на стежках вилікує рани
Волошками зап'ястки зв'яжу й знов
Ми підемо у вирій пелюстками
Злітатемо сплітаючи думки
У вітрі подих вічності ростками
Я проросту, у парі голубки
Намистинами...
Два кольори, мої два кольори...