невимовні паролі, цупкі ланцюги,
кристалічні структури пейзажу_
аноніми крокують по колу з ноги,
ребра чавлять колючі корсажі_
випадкові сюжети німого кіно
із прозорим від’ємним бюджетом,
тягне душу магнітом бездонне вікно,
що капканові щелепи жертву_
текстурованих стін цифровий лабіринт,
спотикається бідна уява,
розпадається зайвих думок алгоритм,
захлинається пам’ять – роззява_
розминаються зламані лінії доль,
чорний іній на глянцевих масках,
ти ховаєшся в тінь, забуваєш пароль
і хмілієш від щастя поразки.