така навчить від щастя вити в ніч,
вщет розірвавши зашкарублі фрейми,
вівтар оздоблений пеньками сотень свіч,
жага та страх тікають навперейми
від п’яних янголів, що наламали стріл...
в такої свіжі шрами замість крил,
побудь і ти нудним статистом драми,
стерпіти вихлини снаги чи стане сил,
злетіли всі встановлені програми,
порожні очі / висохлі вуста_
така на ранок зніме з мар хреста,
ошкірившвсь, злизавши рештки гриму,
знов піде в ранок по богів кістках,
зцідивши з вичавленого мозку мертві рими,
і стерши з пам’яті старе як світ ім’я_