І струною натягнутою пружно, і димком-парою від чаю увіходить сум осоружно, і дозволу мене не питає. Огортає тенетами міцно, і до волі вже так не близько, а до неї вже так далеко. І увінчую день відблиском тих надій,що ще жевріють цвітом-іриском.
ID: 715257 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 30.01.2017 07:16:41 © дата внесення змiн: 30.01.2017 07:40:35 автор: БЕЗ
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie