Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
"вростає: вглиб", рима "хліб, коли б ( могли б, дали б, в житті б, вони б, нскнчннст ), лип, насип, прилип, загріб, грип, гриб, кріп, Пилип, окріп ( гаряча вода ), скрип" тощо
маю в себе, та не читав) хіба треба копіювати зміст роману? навпаки: треба писати так, щоб дати йому розвиток. а що колиба? рим адекватних безліч, можна й без неї
Я тобі теж про книгу Про книги Лоуренса
"Женщины в любви" - це теж його роман, який, як і "Коханець леді Чаттерлі", увійшов у сотню кращих романів століття
Про книги Лоуренса 
