І море приходило
Завжди чомусь несподівано.
І небо лягало на плечі в сім тисяч вольт.
Ішлося на дощ. То невже тобі справді відспівано,
Доле фатальна,
смарагдова доле? кольт
Зблисне в повітрі яскраво
(лиш на попередження)
Тільки ковчег не готовий мій!.. справді, жаль…
Море без правил, без принципів самозбереження,
Раптом нахлине –
й поглине мою печаль…
Всю, до останку!
Натомість візьме лиш душу, і
Легко допише до списку своїх мадонн.
… чуєш, Нептуне, як чайки кричать над сушею,
Злякані силою
темних твоїх Горгон?
Ігри на грані фолу...
Чому ви плачете чайки?
Завтра розкажете Фролу,
Що там лишень плавають маки...
Що на Землі тут змінилось?
Нові сліди на піску?
Це серце чогось рознилось
На короткім життєвім віку...
Хай не тревожить серце ЛГ... Наталі... Ім'я, яке вистукує на клавішах душевну мелодію...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,щиро дякую Вам,Менестрелю...ці експромти...знаєте,у мене буває так...думаю,все!нічого більше не напишеться,а потім знаходиш якийсь вірш,і відкривається третє око...
які рішучі мотиви і предмети втілюються в ваших образах! - аж до перехоплення подиху, і страх під серцем ворушиться... - а так підійти кортіло, близько-близько стати, щоб серця порух вашого відчути, смак вуст вгадати, ожити юністю від тремтіння руки!..
ех, і пішов же чоловік нині - змілілий, слабкий, полохливий! заєць, не чоловік...
(оригінально ви світ бачите своїм жіночим серцем, чи то так несхоже творите уявою душі і вмінням?)
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А небо нескорене раптом здійметься хвилями
І душу покличе з безодні граційних мадонн
Твою... І Горгони ті стануть повік безсилими,
Коли зрозуміють: ти з тих, що одна...на мільйон
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
