І море приходило
Завжди чомусь несподівано.
І небо лягало на плечі в сім тисяч вольт.
Ішлося на дощ. То невже тобі справді відспівано,
Доле фатальна,
смарагдова доле? кольт
Зблисне в повітрі яскраво
(лиш на попередження)
Тільки ковчег не готовий мій!.. справді, жаль…
Море без правил, без принципів самозбереження,
Раптом нахлине –
й поглине мою печаль…
Всю, до останку!
Натомість візьме лиш душу, і
Легко допише до списку своїх мадонн.
… чуєш, Нептуне, як чайки кричать над сушею,
Злякані силою
темних твоїх Горгон?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2016
автор: гостя