Тобі холодно? Тобі боляче?
Звідки сум?
Може, поряд присяду на мить?
Твою тугу у сяйві сонячнім
Та сльозу
Я вустами збираю... втопить.
Тебе марення крає розпачем -
В серці - шип,
Від троянди, чи Вуду ляльок,
Не забудь одного лиш - поруч я,
Не тужи,
Я твій щит від отруйних шпильок.
Тобі тугою в ночі виллються,
Голоси,
Доки тінню відлуння оті.
Біди хай сльозами умиються,
Попроси
Щастю -пряник, а лиху - батіг.
Тобі холодно? Тобі боляче?
Звідки сум?
Може поряд присяду на мить?
Тіні знову збираться в коло,чи
У грозу?
Мечем вогненним пролетить
Твоя туга й біди - химерами,
Та якби,
Я руками торкнулась чола...
Ланцюг не керує галерами,
А раби.
Хоч недовго пливуть без весла.
25.01.2016.
О, ці стани душі... Та кожен сам шукає вихід... Це дуже важко... Головне, коли поряд є той, хто розуміє, хто вміє поряд мовчати, бо і слова бувають безсилими і не завжди потрібними...
Чудово, Ліно, як завжди, душею пишете, як би там не було...
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Наталі...я просто не вмію інакше,воно САМО пишеться.
Але дякую.
Душевно, Линочка! 
