Patronus!* Пам'ятаю ляльки, ведмежат і як грались у школу... Пам'ятаю на килимі з батьком затяті бої: В нарди, карти, баталії в Чорному морі, І як мріялось вирости, вицвісти поскоріш. Пам'ятаю, що світ видавався виром: Проковтнув мене всю: без преамбул, і вмить схмілів. Наче крига в Антарктиці танули вперто сили. Колосилося серце натомість полосками швів. Бурунами чорнявими мій омивала берег... Мов на терню крутилась, - прогнала нещадно сон... Заквітчалась поезія, наче у липні верес. Стоголосими співами музи згортали кров... Пишногривий Пегас посилився у юній голівці. Огорнув мене крильми, відніс у міфічний світ. Гарцював! Вигравав! І наповнив життям по вінця! Причаївся в мені, мов весною під снігом цвіт! І відтоді несила прогнати, зректись, забути! Антидоту не винайшли ще від жаги до рим! Для поета за щастя - хоч іноді бути почутим! І рядками палкими змивати з обличчя грим! © Інга Хухра https://vk.com/inga_huhra Патронус* (від patronus — покровитель) — це часточка надії, щастя, світлого боку людини. Дане слово стало широко відоме після відомого фільму "Гаррі Поттер". В даному випадку використано мною для символічного тлумачення поезії та натхнення в житті автора.
ID: 631458 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 25.12.2015 22:25:53 © дата внесення змiн: 13.05.2016 12:28:39 автор: Інга Хухра
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie