Patronus!*
Пам'ятаю ляльки, ведмежат і як грались у школу...
Пам'ятаю на килимі з батьком затяті бої:
В нарди, карти, баталії в Чорному морі,
І як мріялось вирости, вицвісти поскоріш.
Пам'ятаю, що світ видавався виром:
Проковтнув мене всю: без преамбул, і вмить схмілів.
Наче крига в Антарктиці танули вперто сили.
Колосилося серце натомість полосками швів.
Бурунами чорнявими мій омивала берег...
Мов на терню крутилась, - прогнала нещадно сон...
Заквітчалась поезія, наче у липні верес.
Стоголосими співами музи згортали кров...
Пишногривий Пегас посилився у юній голівці.
Огорнув мене крильми, відніс у міфічний світ.
Гарцював! Вигравав! І наповнив життям по вінця!
Причаївся в мені, мов весною під снігом цвіт!
І відтоді несила прогнати, зректись, забути!
Антидоту не винайшли ще від жаги до рим!
Для поета за щастя - хоч іноді бути почутим!
І рядками палкими змивати з обличчя грим!
© Інга Хухра
https://vk.com/inga_huhra
Патронус* (від patronus — покровитель) — це часточка надії, щастя, світлого боку людини. Дане слово стало широко відоме після відомого фільму "Гаррі Поттер". В даному випадку використано мною для символічного тлумачення поезії та натхнення в житті автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631458
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2015
автор: Інга Хухра