«Твій спогад як
Ланцюгом прикутий птах…»
(Гійом Аполлінер)
Наші спогади
Це птахи з обрізаними крилами.
Наші спогади
Це шпаки, що сидять у тісній клітці –
В клітці, що називається «Війна».
Якщо ми згадуємо, то лише вибухи,
Смерть і гіркий дим,
Друзів, які лишилися в минулому,
Втому, яка біжить за нами кудлатим псом,
Старі рани, які волоцюгами
Блукають зі стійбища «вчора»
У хиткий намет «завтра».
У нас не лишилося нічого
Крім отих птахів-спогадів
Прикутих ланцюгами війни
До тісної в’язниці свідомості,
Яким заборонено летіти в небо «майбутнє»,
Бо надто багато
Ми лишили в безодні «вчора»,
В тій безодні,
Куди падають і не повертаються,
Лишаючи нас балансувати на линві «сьогодні»,
Нас – тих, хто лишився
В живих…
Я сьогодні їхала по Тернопільській трасі і бачила,як воіни їхали на війну.Слізно і боляче.Подумки кожному побажала повернутись живим.Дякую за Ваш героїзм,патріотизм.Багато нових робіт,вони зараз дуже потрібні.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас не лишилося нічого
Крім отих птахів-спогадів
Прикутих ланцюгами війни
До тісної в’язниці свідомості,
Яким заборонено летіти в небо «майбутнє»,
Бо надто багато
Ми лишили в безодні «вчора»,
В тій безодні,
Куди падають і не повертаються,
Лишаючи нас балансувати на линві «сьогодні»,
Нас – тих, хто лишився
В живих…
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Артуре! Так передали настрій, що наживо побачила і ту втому, і біль, і спустошеність...
Хто відповість за все це?! Хоч легше від того, навряд чи стане...
Хай Янголи-охоронці невідступно будуть з усіма вами!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Сумний світ!
Навіть тоді, коли зацвітають вишні.
Навіть тоді..."
(Басьо)
Сили Вам і удачі
