МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип’ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
ПЕРЕКЛАД:
Ты вновь пришла, моя старушка муза.
Ты не волнуйся, я ещё тружусь.
Плывёт над миром осень, как медуза,
Из мокрых листьев складывая грусть.
А ты пришла – кошмар! – почти босая,
лишь тонкий плащик на худых плечах,
по ливнем! – из неведомого края,
где творчества неугасим очаг.
И где ж была? У римлян или в Спарте?
В каких веках сияла ты во мгле?
И по какой невероятной карте
находишь ты поэтов на земле?
Ты им судьбу диктуешь, а не строки.
Как благородно, милая моя.
Поэты есть прекрасней, коль быть строгим.
Спасибо, что ты выбрала меня.
