Ми живемо у світі ілюзій –
і на склі малюємо думки,
посміхаємося навіть тим людям,
що зробили нас нелюдьми.
Ми завжди шукаємо вихід,
коли треба просто іти…
І чомусь завжди відступаєм,
коли майже досягли мети.
Ми шукаємо погляд у хмарах,
задаємо питання думкам,
завжди вірим і завжди прощаєм,
і завжди довіряєм словам.
Як не важко про це говорити, -
ми завжди забуваєм про те,
що нам треба берегти і любити
що для нас є безцінне, святе.
Ми шукаємо щастя в роботі,
забуває про рідних, близьких,
часто вірим і часто втрачаєм
тих хороших,для нас, дорогих.