Отруйні відьми ходять між дерев.
Червоний кит у листі – море місто,
І кожен погляд, око, серце, нерв,
Сплітаються у відьмине намисто!
Спалахують шипшинові костри,
Тут смажені казки упились кров»ю.
Отруйні відьми вирвали з краси
Пульсуюче, що звалося любов»ю.
Їм холод лиже спини і боки.
Червоний кит розрізаний наживо,
І стукають відьмацькі каблуки –
Копита, що біжать по теплих жилах.
Петля на сонці – тягнуть в болота!
Топитимуть! До ранку – бал і регіт,
І цього сонцесяйного кита
Замінять на свинцевого у небі.
Отруйний жовтень крикне від меча,
Обряд завершать демони печалі…
І білий кит, рубаючи з плеча,
Снігами в місто-озеро причалить.